DytSadok.info

Методичний кейс

Активності для дітей

Дидактична гра

Розкладіть на підлозі гімнастичні обручі. Поряд із кожним покладіть картку із зображенням на позначення різних груп живих істот: звірів, птахів, комах тощо. Підготуйте картинки із зображеннями представників кожної категорії. Відтак запропонуйте дітям навмання витягнути картинку й зайняти місце у своєму природному осередку, тобто стати в обруч з відповідною позначкою. Після цього спонукайте дітей назвати, хто зображений у них на картинці, і трохи розповісти про нього.

Звукова ігротека

Організуйте ігрові вправи, щоб ознайомити вихованців зі звуками тварин. Підготуйте аудіозаписи звуків, які можна почути від лісових мешканців, домашніх звірят чи/та інших тварин. Діти слухають, називають та намагаються відтворити: соловейко співає — тьох-тьох-тьох; дятел лікує дерево — тук-тук, тук-тук; пролітає жук — ж-ж-ж; кішка зустрічає господаря — мрр-мрр тощо. Спонукайте дітей поміркувати, для чого тварини використовують той чи той звук.

Соціальна акція

Запропонуйте дітям уявити, що їм потрібно із промовою виступити перед гуртом людей, які зібралися на акцію «Щасливі лапки». Мета акції — зібрати корм для безпритульних тварин у притулках. Кожен з дітей має поміркувати над аргументами, які спонукатимуть людей допомогти тваринам, і виголосити коротку промову. Після цього запропонуйте дітям спільно створити плакат із закликом робити добрі справи для безпритульних тварин. Готовий плакат вивісіть на вході в дитячий садок, щоб з ним ознайомилися батьки, працівники дитячого садка, перехожі.

Виставка

Влаштуйте виставку «Світ без тварин». Виготовте разом з дітьми для неї експонати. Для цього візьміть ілюстрації зі старих книжок і журналів. Виріжте з них зображення тварин. Відтак картинку із «діркою» приклейте на будь-яке тло. Запросіть на виставку дітей з інших груп. Спонукайте присутніх поміркувати, яким стане світ, якщо тварини зникнуть.

Консультація на тему:

САМООСВІТА, ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІВ

“Я почуваюсь вправі сказати:

Нехай живе самоосвіта в усіх галузях!

Лише ті знання міцні і цінні, які ви здобули самі,

спонукані власною пристрастю.

Всяке знання має бути відкриттям,

зробленим вами самими”.

Можна по різному відповісти на запитання про те, що змушує людей постійно працювати над собою, поповнювати свої знання, займаючись самоосвітою. Учені стверджують, що знання, якими володіє людство, подвоюються кожні 10 років. Отже, знання, отримані раніше, застарівають. Наука, техніка, виробництво розвиваються й удосконалюються безупинно. У сучасному світі відзначається помітне підвищення соціальної ролі освіти, що стає головним ресурсом суспільства. Посилення інтелектуального потенціалу, в основі якого закладено пріоритет самоцінності людини, здатної до саморозвитку, - одне з важливих завдань освіти.

На дитячі та юнацькі роки випадає тривалий процес освіти і багато молодих людей полегшенням зітхають, коли приходять на виробництво після вищого навчального закладу. Але навіть невелика перерва в освіті відкидає їх назад. Бо диплом про вищу освіту – це тільки початок неперервної освіти. Здатність до самоосвіти незрівнянно важливіша за своїми результатами та впливом на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі. «Вчити самого себе» - девіз кожної особистості. Але найактуальнішим він стає для педагогів, бо в наслідок їхньої наближеності до молодого покоління відбувається безпосередній вплив на розвиток особистості дитини.

Самоосвітня діяльність педагога передбачає:

Науково-дослідницьку роботу над реалізацією індивідуальної науково-методичної проблемної теми. Кожен педагог нашого закладу здійснює таку діяльність.
Вивчення наукової, методичної та навчальної літератури.
Участь у групових і колективних формах методичної роботи.
Теоретичну роботу і практичну апробацію особистих матеріалів.
Вивчення досвіду своїх колег.

Вимоги до організації самоосвіти
педагогів у освітньому закладі

самоосвіта як процес пізнання має за мету не просте закріплення професійних знань або вже відомої наукової інформації, а придбання нових наукових і методичних знань, практичних навичок.
Самоосвіта має бути безперервною. Появлення й оновлення знань слід здійснювати на основі професійної підготовки педагога. Систематичність і безперервність цієї діяльності регулюють планами самоосвіти.
Самоосвіта має сприяти оволодінню педагогом засобами застосування професійних знань у його практичній діяльності.

Вибір теми для самоосвіти

Теми для самоосвіти можна підбирати з урахуванням індивідуального досвіду й професійної майстерності кожного вихователя. Тема завжди пов’язана із прогнозованим результатом (що ми хочемо змінити) і спрямована на досягнення якісно нових результатів роботи. Тому організація самоосвіти педагогів має бути гнучкою, що дає змогу залучати до неї кожного працівника, активно включати всю роботу із самоосвіти у педагогічний процес освітнього закладу. При цьому дуже важливі послідовність дій і поступовість у розв’язанні завдань. Не слід поспішати у нав’язуванні тем і жорстко вимагати складати різні плани і звіти. В індивідуальній бесіді з педагогом треба визначити, яка проблема йому цікава або у чому він зазнає труднощів, що нового є в педагогічній практиці. Під час цієї бесіди важливо переконати педагога в актуальності, необхідності обраної або запропонованої теми. Є педагоги, які самостійно цікавляться всіма інноваціями. Їм часто необхідна допомога у підборі педагогічної літератури з певної теми.

Для педагогів, які навчаються у вищому навчальному закладі, на цей період можна не визначати теми для самоосвіти. Однак керівник може запропонувати педагогу поділитися з колегами своїми новими знаннями з окремих предметів. Система методичних заходів має підпорядковуватися головній меті – стимулювати педагогів у професійному самовдосконаленні. можна об’єднати кількох педагогів роботою над темою, близькою до змісту річного завдання закладу. Якщо освітній заклад готується до інноваційної або експериментальної роботи, то питання самоосвіти слід врахувати у тематиці експериментальної діяльності.

Керівник – стратег розвитку

своєї установи. Він створює цілий

комплекс умов для професійного

росту кожного педагога, перша з яких

- це мотивація педагогічного колективу

до постійної роботи із самоосвіти.

Звіти із самоосвіти

Звіти із самоосвіти можна заслуховувати на засіданнях педагогічної ради, а також організовувати їх як складову будь- якого методичного заходу. Звіт керівників можна провести у формі консультації або семінару для педагогів. Звіт на робочому місці передбачає включення визначеної теми в оперативний контроль і наступне спостереження педагогічного процесу з метою оцінки застосування на практиці знань, отриманих шляхом самоосвіти. Це найбільш демократична форма звіту.

Для того щоб робота й самоосвіти була успішною, у методичному кабінеті для неї створюють необхідні умови:

організовують виставки «На допомогу тим, хто займається самоосвітою», «Це цікаво знати», «Новинки» тощо;
постійно оновлюють і поповнюють фонд довідкової і методичної літератури.

Дуже важливо не звести організацію самоосвіти до формального ведення додаткової звітної документації – планів, виписок, конспектів.

Етапи реалізації системи самоосвіти педагогів

установчий – налаштовування педагогів на самоосвітню роботу, вибір мети індивідуальної теми та змісту роботи із самоосвіти залежно від науково-методичної проблеми, над якою працює заклад осмислення послідовності дій;
навчальний – вивчення психолого-педагогічної та методичної літератури з обраної теми самоосвіти;
практичний - накопичення педагогічних фактів, аналіз і перевірка нових методів роботи;
самостійної роботи – осмислення, аналіз та узагальнення педагогічних фактів;
підсумкова-контрольний – підбивання підсумків самостійної роботи та їх відображення у звіті.

Форми самоосвіти

Підбиваючи підсумок, ще раз наголосимо,

що форми самоосвіти різні:

робота у бібліотеках із книгами, періодичними виданнями;
участь у роботі науково-практичних конференцій, семінарів;
ведення власної картотеки з досліджуваної проблеми тощо.
Результатом зусиль педагога є вдосконалення роботи з дітьми, зростання його професійної майстерності.

Кілька порад тим, хто займається самоосвітою

Важливо:

Доповнювати знання з певного питання які ви отримуєте з одного джерела, відомостями з іншого. Це дає змогу порівнювати, аналізувати, робити висновки і формувати власну думку;
Користуватися бібліотечними каталогами. Це скоротить час пошуку потрібної літератури, тому що багато карток містять коротку анотацію або перелік основних питань, що розкриваються у виданні;
Збирати, накопичувати й зберігати відомості, факти, висновки. Вони знадобляться для виступів на семінарах, засіданнях педагогічної ради, дискусія тощо.

Консультація для вихователів на тему: «Пізнавально-мовленнєвий розвиток дошкільників»

Мова - чудовий дар природи - не дається людині від народження. Має пройти час, щоб малюк почав говорити. А дорослі повинні докласти чимало зусиль, щоб мова дитини розвивалася правильно і своєчасно.
Навчання дошкільнят рідної мови правомірно розглядається як одна з центральних педагогічних завдань. Мова - засіб спілкування і пізнання - є найважливішою умовою ознайомлення дітей з культурними цінностями суспільства.
Мова супроводжує практично кожну діяльність дитини, розвиває її і збагачується сама. Мова - одна з найважливіших ліній розвитку дитини. Завдяки рідній мові дитина входить у наш світ, отримує широкі можливості спілкування з іншими людьми. Мова допомагає зрозуміти один одного, формує погляди й переконання, а також відіграє величезну роль в пізнанні світу, в якому ми живемо.
У мовному розвитку дитини особливе значення має вік 4 роки. Саме з цього часу починають проявлятися індивідуальні особливості і недоліки мовного розвитку дітей; йде становлення якісної сторони мовлення.
Нормально що розвивається дитина в 4 роки активно вступає у різноманітні стосунки з оточуючими людьми; все більшу роль у його житті відіграють однолітки, інші діти. Вміння спілкуватися з однолітками та іншими людьми - одна з необхідних умов нормального особистісного і соціального розвитку дитини. У той же час, наявність перерахованих умінь є показником нормального розвитку дітей.
Погано говорять діти, починаючи усвідомлювати свій недолік, стають мовчазними, сором'язливими, нерішучими; може їх спілкування з іншими людьми (дорослими і однолітками), знижується пізнавальна активність. Це відбувається тому, що дитина з різними мовними відхиленнями ставати «складним» співрозмовником; йому важко бути зрозумілим іншими. Тому будь-яка затримка, будь-яке порушення в ході розвитку мовлення дитини негативно позначаються на її діяльності та поведінці, а значить, і на формуванні особистості в цілому.
В останні роки спостерігається різке зниження рівня розвитку дошкільнят. В першу чергу, це пов'язано з погіршенням здоров'я дітей. За даними доктора медичних наук І.С. Скворцова, в даний час у 70% новонароджених виявлено різні перинатальні ураження головного мозку - центрального органу мовної функції. Подібні відхилення можуть негативно позначитися на подальшому розвитку та навчанні дитини. А його мова зазвичай страждає однією з перших, так як знаходиться в прямій залежності від дозрівання головного мозку. Сьогодні у багатьох дітей до 5 років, рівень розвитку нижче покладеної норми, і вони потребують допомоги фахівців - логопедів.
Особливістю сучасної ситуації є більш раннє (в середньому приблизно з 5 років) оволодіння дітьми писемною формою мовлення. В основному це стосується такого досвіду, як читання. При цьому часто мовленнєвий розвиток підміняється прямим, спеціальним навчанням читання та письма, а завдання формування усного мовлення йдуть з-під контролю і уваги дорослих. Письмова мова в цьому випадку лягає на непідготовлену мовленнєву ґрунт і в подальшому часто призводить до розладів читання і письма (дислексії та дисграфії). Добре підготувати дитину до школи, закласти міцний фундамент навчання грамоті можна тільки в процесі серйозної роботи з розвитку усного мовлення дошкільника.
Розвиток мовлення - процес складний, творчий. Шаблон в розвитку мови, механічне запам'ятовування мовних штампів можуть принести дитині тільки шкоду. Однак і стихійність теж не припустима. Розвиток мовлення - це цілеспрямована і послідовна та педагогічна робота, яка передбачає використання арсеналу спеціальних методів і методичних власних мовленнєвих вправ дитини.
Мовленнєвий розвиток здійснюється не тільки на заходах мовного циклу, але і в інших видах дитячої діяльності: у пізнавальному розвитку, на заходах математичного циклу, в процесі художньо - естетичного розвитку (література, музика, театралізована та образотворча діяльність). Інтегрований підхід дозволяє здійснювати нормальне функціонування мови в житті дітей і значно підвищити ефективність і результативність роботи вихователів з розвитку мовлення.
Розглянемо, як здійснюється вирішення завдань з розвитку мовлення дошкільнят у деяких видах діяльності.
Робота по пізнавальному мовленнєвому розвитку дітей тісно пов'язана з розвитком усіх сторін промови. У процесі збагачення свідомості дітей різним пізнавальним змістом, відбувається розширення, закріплення і активізація словника, вдосконалюється граматичного ладу мовлення, діти спілкуються один з одним і з вихователями, оформляють свої думки пов'язані висловлювання.
У середньому дошкільному віці діти продовжують опановувати світ природи і людини, починають встановлювати зв'язки і залежності в навколишній дійсності (знайомляться з цільовими зв'язками, осягають поняття «послідовність» та його значення в житті природи і людини).
У дитячому садку дітям систематично передається різноманітна інформація про природу: про окремих представників рослинного і тваринного світу, особливості їх зовнішнього вигляду, звички, умовах життя. Діти знайомляться з об'єктами (камінь, пісок, вода та ін), явищами неживої природи у відповідності з сезонними змінами (дощ, снігопад та ін) і природними матеріалами (дерево, глина, пісок тощо).
Увага дітей звертається на те, що в будь-якому об'єкті природи є зовнішні характеристики, які дитина може визначити сам: колір, форма, розмір, запах, смак і т.д. В той же час у кожного об'єкта є свої секрети, про які можна дізнатися не тільки від дорослих, але і самому побачити при певних умовах, властивості предметів, повадки тварин і т.д. Наприклад, лист. Властивість - легкий, тобто якщо його підкинути, то він може довго кружляти в повітрі; якщо лист опуститься на воду, то він не тоне, а плаває по поверхні і т.д. Наприклад, їжачок. Портрет - невеликий звір, з витягнутою мордочкою. У нього є носик, очі, рот, вушка і т.д. Спина їжачка покрита голками, а мордочка і черевце - м'якою шерстю. Звички - якщо їжачка зачепити (злякати), то він згортається клубком.
Осягаючи світ людини, діти починають знайомитися зі схемою власного тіла і пов'язаними з ним просторовими орієнтуванням (ліва рука - ліворуч, права рука - праворуч, над головою - вгорі, під ногами - внизу, за спиною - позаду). Продовжується робота по розширенню і уточненню уявлень дітей про рукотворному світі (предметах зроблених руками людини і відіграють велику роль у його житті). Розглядаючи різноманітні предмети, діти не тільки визначають частини і зовнішні характеристики, але і більш глибоко починають осягати їх цільове призначення та функції. Звертається увага на залежність властивостей, якостей та частин предметів від їх цільових призначень і функцій. Діти знайомляться з властивостями і якостями рукотворних матеріалів (папір, тканини, пластиліну, скла тощо) Отримані уявлення закріплюються в отриманій діяльності дітей.
Протягом року дітей цілеспрямовано знайомлять з різною діяльністю людей: професійної (праця для інших);побутовий (праця для себе і сім'ї); відпочинок, захоплення(праця душі).
Велике значення для мовленнєвого розвитку відіграють засоби, методи, прийоми, що використовуються для пізнавального розвитку дітей. Поряд з традиційними формами (екскурсії, заняття тощо) використовується і нові. «Зустріч з казкою» проводиться під час прогулянок у природу. Вихователь заздалегідь визначає об'єкт, до якого прийдуть діти (дерево, кущ, лісова стежка тощо) Перед прогулянкою з казкою. По дорозі на місце діти уважно дивляться навколо, а вихователь підтримує зацікавленість дітей фразами: «Давайте звернемо на цю стежку. Може бути, вона приведе нас до казки?», «Підійдіть до цього дерева. Може бути, тут сховалася казка?» Прийшовши на місце, діти згадують відому їм казку (або декілька казок), окремі епізоди або героїв, відповідних даним місцем. Наприклад, у яблуньки розмова підійде про казці «Гуси-лебеді». Діти розглядають дерево, його гілки, листя та плоди (якщо є), переказують відповідний епізод, при необхідності згадують попередні та наступні події казки, пропонують свої варіанти звернень з проханням до яблоньке. Дана форма не тільки сприяє емоційного сприйняття об'єктів і явищ природи, але і розвиває всі сторони мовлення дітей. Пізнавальна сфера дітей обширна і багатогранна. Вона охоплює всі сторони життєдіяльності та розвитку дитини. Велике значення відводиться збагаченню не тільки свідомості дітей, пізнавальним змістом, але, найголовніше, їх активної позиції в пізнанні світу. Діти багато спостерігають, експериментують, розглядають, створюють своїми руками. Надає їм можливість висловлювати свої думки, сумніви, припущення, побажання. Вихователі завжди готові вислухати дитину, відповісти на його питання, спільно обговорити і вирішити пізнавальні проблеми. Такий підхід створює максимально сприятливі умови для розвитку всіх сторін мовлення дітей.
Формування елементарних математичних уявлень у дошкільнят впливає на вдосконалення різних сторін мовлення дітей: словника, граматичного ладу мовлення, зв'язного мовлення (пояснювальної). На спеціальних занять діти знайомляться з поняттями «низький - високий», «вузький - широкий», «довжиною - короткий» та ін При цьому широко використовується прийом порівняння, практичні дії дітей( побудувати будиночки різної висоти, викласти доріжки різної довжини тощо).
Освоєння математичних уявлень особливий вплив надає на граматичний лад мовлення дітей. Багато математичні поняття закріплюють у відповідних формах слів, словосполученнях і реченнях. Наприклад, освоюючи просторове розташування предметів (щодо один одного), діти обов'язково засвоюють їх словесне позначення (вище всіх - нижче всіх, повільно-повільніше, швидко-швидше).Відповідаючи на питання вихователів, розглядаючи сюжетні картинки, діти оформляють свої думки в різні по складності пропозиції. Наприклад: « Зайчик сидить між лялькою і собачкою. Зайчик сидить вище матрьошки, машини і пірамідки. Пірамідка стоїть нижче зайчика, ляльки та собачки. В лісі дерево вище, ніж кущ. Кущ вище, ніж трава. Квітка нижче куща. У нашому лісі квітів більше, ніж грибів» і т.д.
Протягом року діти освоюють рахунок в межах п'яти. Тут активно відпрацьовується узгодження числівників і іменників в роді, числі і відмінку (один гриб - два гриба - п'ять грибів).
Ігри та ігрові вправи, обыгрываемые сюжети активізують мова дітей. Наприклад, у сюжеті « Магазин «Одяг» діти розглядають різні предмети, визначають їх колір і розмір, розташування на прилавках, а потім закріплюють отриману інформацію через загадки - описи. Закріплення принципу класифікації предметів за однією або кількома ознаками проходить в ігрових вправах « Їстівне - неїстівне», «Дикі та домашні тварини» і т.п.
Освоюючи математичні представлення, діти супроводжують свої дії поясненнями. Це позитивно впливає на розвиток мови, готує їх до засвоєння складного типу монологу - міркування. Можна використовувати роботу парами, завдання, побудовані на питання вихователя дітям і питаннях дітей один одному (наприклад, ігрова вправа « Вгадай-ка» на різному математичному утриманні). Подібні форми роботи сприяють розвитку комунікативної функції мови.
Щоденне читання художньої літератури в дитячому саду, спеціальні заняття з художньої літератури мають великий вплив на розвиток словника дітей. На літературному матеріалі діти починають засвоювати складні поняття: жанр, рима, письменник, автор, ілюстрація, поезія, поет, епітет та ін. Введення поняття «порівняння» і робота з ним як із засобом художньої виразності надають великий вплив на багатство мови (образність, виразність). Діти не тільки вправляються в умінні виділити порівняння в художніх творах, але і беруть участь в побудові словосполучень і речень з порівняннями. При цьому вони вчаться вживати характерні для порівняння сполучники як, мов, ніби. Систематичний аналіз творів готує дітей до подальшого більш усвідомленому освоєнню структури тексту, правил побудови зв'язних висловлювань. Діти починають розуміти, що будь-яка казка має головну ідею, героїв (дійових осіб), послідовність подій. Увага дітей звертається на традиційні казкові словесні звороти, які одночасно є одним із засобів зв'язності висловлювання.
Зображувальна діяльність та естетичний розвиток дітей.
Завдяки систематичного контакту з світом естетично значущих предметів і явищ дитина відкриває для себе природу в різноманітних фарбах, звуках і пластичних формах. Діти разом з вихователем розглядають різноманітні природні об'єкти, явища; сезонні зміни в їхньому житті. Процес сприйняття супроводжується висловлюваннями дітей, в яких відображається естетичне ставлення до розглянутого об'єкта.
Восени увага дітей звертається на овочі фрукти. Діти розглядають їх, складають з них «живі» натюрморти. Проводиться робота з осінніми квітами (айстри, чорнобривці, жоржини, запашний тютюн). Діти розглядають їх, звертають увагу на квітки, їх запах, форму стебел і листя. Проводиться спеціальна робота, спрямована на розкриття дітям досконалості дерев і чагарників. Діти розглядають їх осіннє оздоблення, відзначають різноманітність кольорів відтінків листя. У листопаді відзначаються зміни в житті квітів, дерев і чагарників у порівнянні з вереснем. Розглядаючи плоди дерев і чагарників (глід, горобина, калина, шипшини ін), діти відзначають різноманітність кольорів і відтінків, будова форми. Пізньої осені діти розглядають кору різних порід дерев. Відзначається різноманітність кольору, фактура (гладка, шорстка). Звертається на різноманітність листків у природі: з одного пластинкою ( подорожник, мати - й мачуха), з трьома платівками( конюшина, суниці), з сильно порізаними краями( своєрідність краю малюнка у різних листя). Діти підбирають до визначення станом листя в різну погоду: м'які, пухкі в сиру погоду; тверді, крихкі під час заморозків.
Взимку триває спостереження за деревами. Звертається увага на крони різних порід дерев. Діти розглядають хвойні породи дерев і чагарників (туя, ялина, сосна, ялівець та ін) Відзначають красу зимової природи. Проводять спостереження за снігом, інеєм. Особливу увагу в роботі займає спостереження за зимуючими птахами, їх поведінкою, надання допомоги птахам.
Ранньою весною діти зазначають перші ознаки весни в природі. Поступово, у міру пробудження природи, діти відзначають набряклі нирки, поява суцвіть на деревах, перші листочки, перші квіти. У травні на прикладі квітів мати-й-мачухи, купайлиці, суріпиці показується різноманітність відтінків жовтого кольору.
Організовуючи процес сприймання мистецтва, вихователі знайомлять дітей з роботами народних майстрів і творами декоративно-прикладного мистецтва. Діти знайомляться з такими професіями, як художник, художник - ілюстратор.
Робота по сприйняттю прекрасного у житті і мистецтві знаходить своє втілення у дитячій художній творчості (малювання, аплікації, ліплення). Зміст роботи у рамках художньої праці сприяє розвитку дрібної моторики руки дитини. Відомо, що розвиток мовлення пов'язане з розвитком рухів пальців рук. Протягом року діти активно працюють ножицями, зі штампами, трафаретами. Використовуються прийоми обривання, процарапування, складання паперу.
Отже, робота з розвитку мовлення проводиться в системі, що охоплює всі сторони (словник, граматична будова, звукова культура мовлення, пов'язана мова). Кожна сторона промови включає в себе широке коло завдань і власну динаміку розвитку. Повноцінна опрацювання такого обширного матеріалу вимагає великих зусиль і тимчасових витрат. Проте є реальна можливість встановити взаємозв'язок з іншими видами діяльності дітей, що дозволяє перерозподілити навчальне навантаження, звільнивши час для гри, зберігши фізичне, психічне і соціальне здоров'я дошкільника, розвиваючи всі сторони особистості дитини. Тим самим не тільки досягається економія в часі, але і здійснюється нормальне функціонування мови в житті дітей.

«Особливості формування мовленнєвої та комунікативної компетенції дітей дошкільного віку»

Мовленнєвий розвиток дошкільника – складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини й виявляється в соціальній та інтелектуальній активності в колі дорослих та однолітків. Мовлення – особлива форма діяльності дитини, особливий результат її зусиль в освоєнні життєвого простору. Належний рівень життєвої компетентності дитини неможливий без оволодіння мовленням. Оволодіваючи мовленням, вивчаючи мову, дитина засвоює систему знань, суспільно прийняті норми поведінки. Мовленнєва компетентність – це вміння адекватно й доречно користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності. Дитина повинна бути здатною користуватися рідною мовою як засобом мовленнєвої взаємодії в товаристві людей, знаходити своє місце серед них, розуміти їх і бути зрозумілою, узгоджувати власні бажання з намірами інших учасників. Становлення мовленнєвої особистості відбувається в комплексному розвитку всіх компонентів мовлення.

Виокремлюють такі види мовленнєвої компетентності дошкільника: лексична (наявність певного запасу слів), фонетична (правильна вимова всіх звуків рідної мови), граматична (правильне вживання граматичних форм рідної мови), діалогічна (розуміння зв’язного тексту, уміння вести діалог, складати розповіді).

Відсутність мовленнєвого спілкування значно затримує безперервний і багатогранний процес соціалізації, що триває все життя людини.

Соціалізація - це процес, через який безпорадне дитя поступово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і навколишній світ, адаптується до нього, набуваючи знань та звичок, притаманних культурі (цивілізації тощо) певного суспільства, в якій він (або вона) народився (народилася). Соціалізація виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини всередині суспільства, є процесом входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв'язки та її інтеграцію з метою встановлення її соціальності.

Первинна соціалізація охоплює дитинство, юність та молодість і є характерною тим що людина соціалізується через своє безпосереднє оточення (родина, друзі, родичі). Інститутами соціалізації є сім'я та освіта.

Мовленнєві дефекти порушують можливість вільного спілкування дитини з іншими людьми. Усвідомлення власної мовленнєвої недостатності зазвичай викликає негативні емоціональні стани: почуття соціальної неповноцінності, страх мовлення, страх переживання. Усе це ставить під загрозу соціальну значимість особистості і сприяє формуванню своєрідних психологічних і патопсихологічних особливостей, що вимагає проведення спеціальної роботи, спрямованої на соціальну адаптацію дитини.

Своєчасне оволодіння мовою - основа розумового розвитку дитини. Запорука повноцінного її спілкування з навколишніми людьми. Різні відхилення мовного розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини. Мовлення маленької дитини формується в спілкуванні з дорослими. В процесі спілкування виявляється його пізнавальна і наочна діяльність. Оволодіння мовленням зміцнює всю психіку малюка. Дозволяє йому сприймати явища більш усвідомлено і довільно. Великий російський педагог К.Ушинський говорив, що рідне слово є основою всякого розумового розвитку і скарбницею всіх знань. Тому так важливо піклуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу її чистоті й правильності. Чим багатше і правильніше мовлення дитини, тим легше їй висловлювати свої думки, тим ширша її можливість в пізнанні дійсності, змістовніші й повноцінніші взаємини з дітьми і дорослими, тим активніше відбувається її психічний розвиток. Будь-яке порушення мовлення може відбитися на діяльності і поведінці дитини. Діти, що мають порушення мовлення, починають усвідомлювати свій недолік, стають мовчазними, сором'язливими, нерішучими. Особливо важливе значення має розвиток зв'язного мовлення дитини дошкільника. Адже зв'язне мовлення - це вища форма мовномисленної діяльності, яка визначає рівень мовного і розумового розвитку дитини. Оволодіння зв'язним мовленням складає найважливішу умову успішної підготовки дитини до навчання у школі.

Дошкільний вік - період, коли в дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємини між людьми. Вступаючи у життя, малюки мають засвоїти багато правил, які склалися в суспільстві. Й допомогти їм у цьому маємо ми - педагоги.

Саме на дошкільний заклад покладається виконання замовлення сім'ї щодо формування соціального досвіду вихованців: з одного боку, діти мають набути навичок та практичних умінь для соціальної адаптації, а з іншого - навчитися вирізняти себе з-поміж інших, відстоювати свою індивідуальність, "не розчинятись" у групі однолітків.

Процес соціалізації передбачає пристосування дитини до навколишнього світу, суспільного середовища, засвоєння, привласнення нею знань, норм певного угруповання. І значно краще відбувається він завдяки сформованій комунікативній компетентності.

У традиційній методиці розвитку зв'язного дитячого мовлення виняткове значення надається показникам оволодіння мовними засобами, таким формальним характеристикам, як: звуковимова, лексичний запас, граматична правильність. Ці засоби виступають як попередній етап до успішної мовної взаємодії з партнерами у спілкуванні, що розвиває комунікативну компетентність.

Зміст комунікативної компетентності:

Обізнаність дитини старшого дошкільного віку зі способами та засобами мовленнєвої взаємодії.
Адекватність вибору наявних навичок та вмінь, застосування і "зчитування" їх у мовленнєвій взаємодії.
Орієнтація у ситуації спілкування (доцільно добирати мовленнєві та не мовленнєві засоби, виходячи зі змісту ситуації, її учасників, власного ставлення).
Комплексне, варіативне, творче застосування мовленнєвих і не мовленнєвих засобів відповідно до поставленої мети.

Становлення мовленнєвої особистості відбувається не в лінійній послідовності (оволодіння звуком, граматично правильним мовленням, зв'язним висловлюванням, розширення словника), а в комплексному розвитку всіх компонентів мовлення. Його вінцем є комунікативна компетентність - здатність користуватися рідною мовою як засобом взаємодії у товаристві людей, знаходити своє місце серед них, розуміти їх і бути зрозумілим, узгоджувати власні бажання з намірами учасників спілкування.

Саме ці особливості є основою комунікативно-мовленнєвої компетентності старших дошкільнят. Украй важливо розвивати в дітей потребу в спілкуванні з навколишнім світом, пізнанні його в собі самому тощо.

Розвиток цієї якості починається з набуття дитиною вміння встановлювати контакт із партнером у спілкуванні, дотримуючись усталених правил етикету. У повсякденному житті дитина спостерігає і наслідує приклади спілкування між собою дорослих, дітей тощо. Справжнім зразкам комунікативної поведінки має бути притаманна широка палітра емоційно-інтонаційного забарвлення. Старші дошкільнята особливо чутливі до мовлення, його граматичної будови й досить критично ставляться до чужих та власних висловлювань. Вони вже помічають мовні помилки й продовжують оволодівати тими граматичними формами, у застосуванні яких зазнають певних труднощів. Малюк іще з раннього віку вчиться обирати в загальному словесному потоці два слова, які він узгоджує між собою, поступово додаючи до них дедалі більше інших слів, що також підлягають граматичній нормі. З часом, шліфуючи звуковимову, розширюючи свій лексичний запас, удосконалюючи граматичні вміння, дошкільник засвоює засоби мовленнєво-комунікативної поведінки, яка створює його індивідуальне мовленнєве "обличчя". Так формується мовленнєва особистість.

Оскільки дитина тривалий час перебуває в умовах дошкільного навчального закладу, її головними партнерами у спілкуванні є однолітки та педагоги. Мовленнєва взаємодія здебільшого виникає в ігрових ситуаціях, у побуті, коли діти не лише послуговуються мовними штампами, а творять власні неповторні конструкції.

Для навчання способів відповідної поведінки в ситуаціях реального життя будуть доцільні спеціальні вправи на вироблення таких умінь:

Викликати прихильне ставлення до себе: усміхнутися, приязно подивитися в очі, повернутися обличчям до співрозмовника, виявити готовність слухати його; допомогти, навіть якщо прохання не прозвучало словесно, наблизитися до партнера, проявити цікавість до його заняття; віднайти його поглядом серед гурту, поділитися іграшкою, запропонувати тему бесіди, цікаву гру для нього.
Аналізувати інформаційний зміст ситуації: помічати, оцінювати, задіювати експресивні прояви (сісти ближче, торкнутися однолітка, наблизитися, щоб краще розгледіти його іграшку, дії; запропонувати свою руку у грі, хороводі, на прогулянці); поступатися своїм місцем, роллю в грі; вказувати рукою, поглядом на вільне місце; жестом запросити сісти поряд; потіснитися, щоб вивільнити місце для нього.
"Зчитувати" ставлення однолітка за невербальними проявами й відповідно реагувати на них: відповідати на його усмішку усмішкою, приязним поглядом; бути готовим заговорити або відповісти на виявлену ініціативу; самостійно шукати цікаву для однолітка тему; подякувати за допомогу, частування; запросити до спільної діяльності, попередньо запитавши його про власні наміри, бажання, стан.
Аналізувати й відтворювати мімічні прояви: задумувати й відповідно відтворювати власний стан і спостерігати у дзеркалі за рухом своїх брів, очей, губ, за загальним виразом обличчя. Зазначати стани, які можна демонструвати й ідентифікувати: плач, сміх, радість, сум, страх, біль, подив, роздратування, огида, очікування, захват. Різні емоційні стани варто пропонувати дітям вибірково й поступово. Доцільно використовувати таку вправу: запропонувати впізнати, з якої казки персонажі та в якому епізоді вони діють. Кілька дітей програють різні епізоді мімічно, нічого не промовляючи. Подібний прийом спонукає дошкільнят не прислухатися до слів, а "зчитувати" їх в емоційних проявах персонажів. Це особливо корисно для хлопчиків, адже вони менш уважні, ніж дівчатка, до мімічних проявів.
Аналізувати, коректно й домірно проявляти свої бажання, прагнення: не соромитися принагідно співати, танцювати, декламувати, грати на музичних інструментах, запрошувати до посильної участі в цьому інших; схвалювати їхню згоду й активність; маючи бажання познайомитись з однолітком, звертатися до дорослого як до посередника або самому висловлювати своє бажання; попрохати однолітка дозволу розглянути його іграшку, при потребі - уточнити словесно, сказати про себе те, що могло б його зацікавити і було б корисною додатковою інформацією для змістовного наповнення ситуації спілкування.

Характер спілкування дітей з однолітками значною мірою залежить від рівня прихильності до кожного партнера, від ситуації ставлення. А щоб не бракувало уявлень про особисті якості, доцільно якомога повніше розкрити чесноти кожного. Це можна принагідно зробити у повсякденні: дорослий звертає увагу на гідний вчинок, гарну поведінку, добрі наміри, прагнення. Не зайве провести аналогії із сюжетами художніх творів. Важливо, щоб дитина була здатна адекватно оцінити власні вчинки та вчинки інших дітей. Це досягається прогнозуванням, спрямованням її уваги на передбачуваний кінцевий результат.

Формуванню адекватності власного морального висновку загальноприйнятним нормам і правилам комунікації допоможуть казки, зокрема, виокремлення протилежних характеристик, проявів, вчинків героїв. Аналізуючи казкові сюжети, бажано звертати увагу на словесні та несловесні засоби комунікативної поведінки персонажів та її наслідки, а на завершення подавати відповідне узагальнююче поняття-характеристику. Спираючись на нього, можна доступно вивести протилежне поняття. Відтак, дитина, поставлена в умови морального вибору, пошуку гуманістичних орієнтирів для аналізу, характеристики і сюжетних, і життєвих колізій.

Дійовим методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри-драматизації. Рольові перевтілення допомагають дитині вправлятись у варіативності діалогів. Тут стануть у пригоді фольклорні діалоги, які призвичаюють до почергового відтворення сюжету - часом кумедного, однак не позбавленого інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, варіативності сили голосу, темпу мовлення. Такі ігрові вправи передуватимуть драматизації складніших жанрів - казок, оповідок.

Цілеспрямована робота з орієнтування в мовних явищах сприяє формуванню елементарних мовних узагальнень у дошкільнят, що на лексичному рівні виявляється в поглибленому розумінні семантики слів, на граматичному - у словоутворенні та словотворчості, на рівні розгорнутого зв'язного висловлювання - в умінні складати самостійне зв'язне висловлювання послідовно, логічно, виразно, граматично правильно.

Сім підказок батькам дитини, яка має порушення мовлення

Аналізуйте рівень розвитку мовлення

Звертайте увагу на те, як розвивається мовлення вашої дитини. Порівнюйте рівень його розвитку з віковими нормами. Якщо вам складно визначити, чи є в дитини порушення мовлення, то зверніться до фахівця.

Починайте корекцію якомога раніше

Не чекайте, що мовленнєві порушення зникнуть самі. Якщо помічаєте прояви порушення мовлення, одразу звертайтеся до фахівця. Фразове мовлення значно легше корегувати в дітей до п’яти років, звуковимову — до семи років. У старшому віці складніше поставити звуки та автоматизувати їх.

Співпрацюйте з логопедом

Дослухайтеся до порад фахівця, не ігноруйте завдання, що він рекомендує повторювати вдома. Адже позитивного результату в корекції мовлення дітей можна досягти лише за умови систематичної роботи.

Не пропускайте корекційні заняття

Пам’ятайте, що систематична робота з дитиною — це запорука успіху. Тому намагайтеся не пропускати корекційні заняття. Адже перерва в тиждень-два може звести нанівець роботу кількох місяців. Тому безперервно працюйте із дитиною, аби досягти найліпшого результату.

Розвивайте моторику

Пропонуйте дитині вправи на розвиток дрібної моторики, яка сприяє розвитку мовлення. Використовуйте вправи та ігри, під час яких дитина здійснює дрібні рухи пальцями. Також стимулюйте дітей до фізичної активності, наприклад відведіть на заняття із плавання або танців.

Контролюйте мовленнєвий негативізм

Слідкуйте, чи не з’являється у дитини мовленнєвий негативізм. За перших ознак змінюйте формат занять, їхню складність, щоб дитина отримувала досвід успіху, більше займалася у формі гри та відчувала себе в безпеці.

Дійте раціонально

Завжди спрямовуйте свої зусилля на конструктивні дії: шукайте допомогу, вчіться нового тощо. Налаштовуйтеся на прогрес. Що шукаєте, те знайдете. Хочете знати більше про порушення — почитайте про нього, про техніку та прийоми його корекції. Не шукайте жахливі історії з інтернету, шукайте шляхи розв’язання проблеми.

В чому полягає філософія професії вихователя-методиста в ЗДО.

Як свідчить досвід, без глибоких теоретичних знань і системи практичних навичок, а лише на любові до дітей не зможуть розвинутись в педагогові інтелектуальні здібності та високий професіоналізм.

Саме тому, методична робота в ЗДО має бути пошуково-дослідницькою, а не просвітницько-пропагандистською чи інформативною.

Такий підхід до організації роботи в ЗДО спонукає педагогів до самовдосконалення, яке відбувається у процесі різних форм методичної співпраці.

Професія педагога вимагає особливого відчуття оновлення тенденцій суспільного життя та різноманітних нововведень. З огляду на це вихователю необхідно вносити корективи до своєї роботи з дітьми і бути готовим до сприйняття нових реалій сучасного дошкільного виховання, мати достатні вміння та навички використання інновацій, нових педагогічних технологій та їх творчу трансформацію в освітній процес дошкільного закладу.

Відомо, що тільки творчий педагог зможе виховати творчу особистість. Тому вся робота вихователя-методиста з педагогічними працівниками дошкільного закладу має спрямовуватися на формування в них творчого ініціативного потенціалу, творчих здібностей та вмінь впроваджувати у практику ідеї креативної педагогічної системи.

Саме такий «шлях» і приведе до плекання творчої особистості дошкільного працівника.

Не менш важлива роль в роботі вихователя-методиста відводиться створенню відповідної атмосфери, в якій кожен педагог буде прагнути до професійного вдосконалення.

Отже, основним завданням організації методичної роботи вихователя-методиста в сучасному дошкільному закладі є розвиток і підтримка творчого, грамотного педагога і в цілому педагогічного колективу. А в результаті матимемо: творчо розвинену особистість , творчий педагогічний колектив, на чолі з творчою директоркою, творчу методичну спільноту, творчого вихователя, який спрямовуватиме зусилля на всебічний творчий розвиток особистості дитини.

Програма «Українське дошкілля»
Концептуальна ідея програми полягає у виробленні оптимального варіанту реалізації змісту Базового компоненту дошкільної освіти,сучасних підходах до розвитку, навчання і виховання дитини раннього та дошкільного віку. Автор – Олександра Білан, за загальною редакцією Олени Низьковської.
Мета програми: розширити змістовий компонент освітньої роботи з дітьми від двох до шести років, розкриваючи етнічні, історичні та соціокультурні особливості Західного регіону.
Завдання програми «Українське дошкілля»:
•реалізувати особистісно-зорієнтоване навчання;
•сприяти формуванню системи цінностей дошкільників;
•розвивати життєві компетенції;
•збагачувати загальну культуру дітей;
•сформувати уявлення про цілісну картину світу.
Структуру програми визначають освітні лінії розвитку дитини. Програма відповідає стратегічним завданням дошкільної освіти: реалізація особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти, прилучення дітей до системи цінностей, культури, традицій українського народу, формування в дошкільників цілісної картини світу. Програма синтезує історичні надбання, нові досягнення теорії та практики
дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, забезпечуючи гармонійний розвиток дитини. «Українське дошкілля» визначає завдання і зміст розвитку дитини віком від двох до шести років. Розгляд кожного вікового періоду розпочинається розділом «Психологічна характеристика дитини», в якому подані вікові характеристики розвитку. Це дає змогу педагогові в освітньому процесі орієнтуватися на психологічні особливості розвитку дитини.
Свої завдання дошкільний навчальний заклад реалізує у тісній співпраці зі сім`єю: активне залучення батьків до освітнього процесу, консультування з питань психолого-педадогічної підготовки до виховання дітей. Саме тому розділ «Співпраця зі сім`єю» передбачає напрями спільної діяльності педагога і батьків із забезпечення повноцінного розвитку особистості дитини.
У програмі визначено завдання з різних напрямків роботи з дітьми:
•фізичний;
•соціально-моральний;
•емоційно-ціннісний;
•пізнавальний, мовленнєвий;
•художньо-естетичний;
•креативний.
Програмові завдання побудовано з використання оптимальної інтенсивності мислення та мовлення, що відповідає віковим можливостям дітей. Показники компетентності, якими закінчується кожен підрозділ Програми, вихователь може використати для визначення рівня розвитку дитини в кінці навчального року. З метою охоплення дошкільною освітою всіх дітей дошкільного віку, особливо дітей п’ятирічного віку, Програму можна використовувати також для роботи з дітьми в дошкільних навчальних закладах із короткотривалим режимом перебування, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах, центрах розвитку тощо.

Методична робота Новогуйвинського закладу дошкільної освіти спрямована на:

-вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя;

-стимулювання творчого потенціалу педагогів;

- підвищення педагогічної культури педагогів;
- вдосконалення педагогічної майстерності;
- розвиток спеціальних умінь та навичок;

- формування навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності.

Мета методичної роботи:

вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності.

Поради педагогам.

Спілкуємося з батьками

П’ять правил онлайн-комунікації з батьками вихованців.

Дотримуйте етикету — подавайте приклад адекватної комунікації.

Пишіть літературною українською без помилок. Формулюйте повні речення. Не скорочуйте слів і не переходьте на сленг. Не зловживайте смайлами.

Пишіть слова «добрий день» повністю, а не «ДД», «добре, гаразд», а не «ок», «зрозуміло» замість «зрз» тощо.

Телефонуйте, якщо вас не розуміють.

Для того щоб знизити ризики непорозуміння, ліпше зателефонувати, особливо якщо питання потрібно ґрунтовно обговорити.

Не переходьте на особистості, будьте об’єктивні.

Пам’ятайте, що листування можна скопіювати, зробити скрин, а розмови записати й поширити. Контролюйте все, що пишете та говорите, щоб захистити себе від потенційного цькування.

Пишіть конкретной чітко.

Уникайте двозначних формулювань. За потреби конкретизуйте інформацію, щоб батьки ліпше зрозуміли. Використовуйте чати за призначенням, не надсилайте повідомлень не за темою.

Дотримуйте правил публічної дискусії.

Пам’ятайте, що спілкування у груповому чаті — це публічний полілог. Для особистих розмов є приватні чати. Правила комунікації у групових чатах ліпше визначати разом із батьками.

Фото без опису