Діалоги з психологом

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

БУЛІНГ В ЗДО — МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Дізнайтеся, що означає цей термін, хто може спровокувати булінг в ЗДО та як змінюється поведінка дитини

Види булінгу в дитсадку

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитсадку Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо: педагог або помічник вихователя: – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки – глузує із зовнішнього вигляду дитини – образливо висловлюється про дитину чи її батьків – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини батьки або члени сім’ї: – б'ють та ображають дитину вдома – принижують дитину у присутності інших дітей – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: вдома: – не хоче одягатися вранці – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі – грає наодинці в парку в дитячому садку: – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо – усамітнюється при будь-якій нагоді – часто губить свої іграшки або речі – бруднить чи псує одяг – грає поламаними іграшками – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі – не має друзів у групі.

ПОРЯДОК

подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності)

заяв про випадки булінгу (цькуванню)

в закладі дошкільної освіти

Відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» № 2657-VIII від 18 грудня 2018 року (набрання чинності 19.01.2019) Порядок визначає процедуру подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування), а саме:

заявниками можуть бути здобувачі освіти, їх батьки/законні представники, працівники закладу дошкільної освіти (ЗДО) та інші особи;
розгляд та неупереджене з’ясування обставин випадків булінгу (цькування) здійснюється відповідно до поданих заявниками заяв про випадки булінгу (цькування) (далі – Заява);
здобувачі освіти, працівники ЗДО, батьки та інші учасники освітнього процесу, яким стало відомо про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого стали, або підозрюють його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб зобов’язані повідомити керівника закладу;
заяви, що надійшли на електронну пошту ЗДО, отримує відповідальна особа, яка терміново повідомляє керівника закладу;
прийом та реєстрацію поданих заяв здійснює відповідальна особа, а в разі її відсутності – керівник закладу або особа, що її замінює;
датою подання заяв є дата їх прийняття;
розгляд заяв здійснює керівник закладу з дотриманням конфіденційності.

ПОРЯДОК

реагування на доведені випадки булінгу (цькування)

в закладі дошільної освіти «Дзвіночок»

та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

Відповідно до листа МОН від 29.01.2019 №1/11-881 «Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькування) від 18.12.2018 №2657-VIII») Порядок визначає реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування), а саме:

у день подання заяви керівником закладу видається наказ по закладу дошкільної освіти (ЗДО) про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб;
наказом по ЗДО створюється комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) за участі педагогічних працівників, практичного психолога дошкільного закладу, батьків потерпілого та булера, керівника закладу, інших зацікавлених осіб;
комісія з розгляду випадків насильства, булінгу (цькування), відповідно до наказу по ЗДО, проводить розслідування, з’ясовує всі обставини та за результатами розслідування приймає відповідне рішення та рекомендації (за підсумками роботи комісії складається протокол);
для прийняття рішення та вжиття відповідних заходів реагування результати проведеного розслідування узагальнюються наказом по ЗДО;
якщо випадок цькування був одноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу;
результат розслідування та рішення комісії доводиться керівником закладу до відома постраждалого;
у випадку, якщо постраждалий не згодний з рішенням комісії, керівник закладу повідомляє про право звернутися із заявою до органів Національної поліції України; якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей;
не залежно від рішення комісії, керівник закладу забезпечує виконання заходів для надання психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від нього.

Відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

Цькування неповнолітнього карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 та 1700 гривень відповідно) або громадськими роботами від 20 до 40 годин (до 1 міс з відрахуванням до 20% заробітку).

Якщо булінг вчинила група осіб або його скоєно повторно протягом року після накладення штрафу, розмір стягнення становитиме 100-200 неоподатковуваних мінімумів (1700-3400 грн) або громадські роботи 40-60 годин.

Якщо булінг вчинила малолітня (до 14 років) або неповнолітня (від 14 до 16 років) особа, то за неї платитимуть штраф і виконуватимуть громадські роботи батьки, або особи, які їх замінюють.

Плекаємо душу дитини

Заклад дошкільної освіти є першим інститутом соціалізації для дитини. У ньому ж відбувається перша зустріч з фахівцями психологічної служби.

Один із напрямків нашої роботи полягає у створенні умов для кращої адаптації та соціалізації дитини. З цією метою ми спостерігаємо за дітками, діагностуємо, проводимо розвиваючі заняття.

Усі заняття проходять в ігровому ключі, часто в роботі використовуємо рухливі та дидактичні ігри, психогімнастичні етюди, елементи арт-терапії . Для подолання негативних переживань, ми з дітками читаємо казочки, обговорюємо та програємо їх. Цікава казка – ефективніша, приємніша і корисніша для налагодження тісного контакту з дитиною, ніж нагадування й зауваження.

Найбільш ефективним методом нашої роботи є використання пісочної терапії. Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмілою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати. У пісочниці створено оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу дитини, активізації її просторової уяви, образно-логічного мислення, тренування дрібної моторики рук.

Діти зазвичай з великою охотою відвідують заняття в психологічному кабінеті, передусім діти з особливими освітніми потребами.

Уся наша діяльність сприяє підвищенню самооцінки, згуртуванню в колективі, успішній адаптації, гармонії у стосунках. Вчить дітей висловлювати основні емоції та керувати ними.

На жаль, вирішити психологічні проблеми дітей тільки в умовах дитячого закладу неможливо. Без взаємодії з батьками дитини така робота буде носити поверхневий характер, і та позитивна динаміка, яка з’явиться у розвитку дитини, дуже скоро зійде нанівець. Тому взаємодія батьків з психологічною службою закладу допомагає дитині подолати проблемні моменти.

Психологічна служба співпрацює з педагогами та працівниками закладу. Ми проводимо семінари-практикуми, один з яких був проведений у рамках LEGO-фестивалю Play Fest на тему «Успіх», районний семінар на тему: «Адаптація дитини до умов дошкільного навчального закладу» і т.д. Найбільш ефективними формами роботи з педагогами нашого закладу є тренінги та майстер класи. Вони сприяють об’єднанню колективу, налагодженню контакту між учасниками та зняттю емоційної напруги. Такі зустрічі налаштовують педагогів на позитивні емоції, знайомлять з новинками в освітньому просторі, розвивають творче професійне мислення та пізнавальну мотивацію.

Діяльність психологічної служби Новогуйвинського ЗДО «Дзвіночок» спрямована безпосередньо на дітей, але для більшої ефективності в неї включаються й інші учасники виховного процесу – педагоги і батьки. Адже всебічна підтримка дорослих — як батьків, так і педагогів, забезпечує створення комфортного середовища для малюка, дає йому змогу повноцінно й усебічно розвиватися. Для того, щоб вирости щасливою, впевненою у собі, дитина передусім має знати, що її люблять, приймають такою, як вона є: з усіма примхами та недоліками. Їй надзвичайно важливо усвідомлювати, що люблять її не «за щось», а «незважаючи ні на що»! Лише таке ставлення дорослих допомагає дитині виростити крила віри в себе й оточення. Саме спільна , налагоджена, активна взаємодія психологічної служби, педагогів і батьків забезпечує виховання хоч ще і маленьких, але уже повноцінних особистостей, готових до навчання у школі.

Десять кращих методів релаксації для дітей

Вправи й техніки, які допоможуть дитині зняти напругу та відновити свої сили

Десять кращих методів релаксації для дітей

Від страху темряви до спроб впоратись із тиском однолітків – кожна дитина відчуває свої власні страхи, тривоги й переживає свої особливі стресогенні ситуації. Вам варто навчити дітей деяких з найбільш ефективних методів релаксації, щоб допомогти їм управляти їх щоденними стресами. Тим самим ви дасте дітям необхідні інструменти, які будуть допомагати їм протягом усього життя. Десять чудових способів допомогти дітям розслабитись

Існує безліч методів, які діти можуть використовувати, щоби знизити рівень напруги й розслабитись. Кожний з них по-різному ефективний і сприймається індивідуально. Спробуйте для початку навчити дитину одного-двох із запропонованих далі методів, а потім поступово навчайте інших у міру її готовності. .

1. Глибоке диханняГлибоке дихання – це ефективний спосіб уповільнення природної реакції організму на стрес. Воно уповільнює серцевий ритм, знижує кров'яний тиск і забезпечує почуття впевненості. Цей простий метод підходить практично всім.

Вдихніть глибоко.

Затримайте дихання на мить.

Повільно видихніть.

Продовжуйте дихати глибоко, поки не віднайдете почуття спокою.

2. Прогресуюча релаксація м'язів. Прогресуюча релаксація м'язів – це прекрасний спосіб зняти стрес. Релаксація досягається шляхом напруги й подальшого розслаблення різних груп м'язів тіла.

Обличчя – попросіть дитину наморщити ніс і лоб, ніби вона нюхає щось неприємне, а потім розслабити м’язи обличчя. Повторити три рази.

Щелепи – попросіть дитину щільно стиснути щелепи, ніби вона собака, який висить на кістці, а потім відпустити уявну кістку й повністю розімкнути щелепи. Повторити три рази.

Руки та плечі – попросіть дитину витягнути руки перед собою, потім підняти їх над головою й потягнутись якомога вище. Після цього нехай дитина опустить вниз і розслабить руки. Повторити три рази.

Кисті рук – нехай дитина уявить, ніби вона щосили стискає апельсин однією рукою, а потім кидає його на підлогу і розслабляє кисть і руку. Повторити три рази, а потім виконати вправу іншою рукою.

Живіт – нехай дитина ляже на спину і всього на мить максимально напружить м'язи живота. Потім нехай розслабить живіт. Повторити три рази, а потім виконати цю ж вправу стоячи.

Ноги й ступні – попросіть дитину стоячи втиснути пальці ніг у підлогу, ніби вона проробляє це з піском на пляжі. Нехай почергово вдавлює кожний палець у підлогу й розставить їх настільки, щоб відчувати напругу в ногах, а потім розслабиться. Повторити три рази.

Виконуючи ці вправи, попросіть дитину спостерігати, як добре почувається тіло, коли вона розслабляє кожну його частину. Мета виконання цих вправ полягає в тому, щоб досягти повного розслаблення м'язів тіла.

3. Фізичні вправи. Фізичні вправи – це дієвий вид відпочинку. Ходьба, біг, плавання й активні ігри – це ті види вправ, які подобаються дітям. Однак не забувайте займатись під музику. Є багато прекрасних CD і DVD із вправами для будь-яких вікових категорій.

4. Візуалізація. Візуалізація також відома як метод візуально керованих образів. Ця техніка використовує уяву, щоб уповільнити мозкову діяльність і позбутись негативних думок і тривоги. Цей метод особливо ефективний після виконання прогресуючої релаксації м'язів і дозволяє спочатку розслабити м'язи, а потім заспокоїти розум. Уявлення за допомогою сили образного мислення прекрасного, спокійного місця – це один з видів візуалізації для зниження рівня стресу, доступний майже кожній дитині. Також може бути корисна колірна візуалізація, їй легко навчити дитину.

Попросіть дитину відтворити в уяві улюблений колір, який примушує її відчувати себе спокійно й безпечно.

Нехай вона уявить, що «вдихає» цей колір у себе й поширює його по всьому тілу разом з видихом.

Нехай дитина продовжує візуалізувати, доки не наповниться цим особливим розслаблюючим кольором.

Замість кольору можна використовувати заспокійливий звук, особливий аромат або відчуття тепла чи світла.

5. Сміх. Сміх – це чудовий спосіб зняти стрес і допомогти організму розслабитись. Ось кілька способів змусити дитину сміятись:

розповідайте анекдоти;

робіть гримаси по черзі;

дивіться смішні мультфільми.

6. Розтяжка. Розтяжка знімає накопичене напруження у м'язах. Навчіть дитину обережно розтягувати кожну групу м'язів і відчувати при цьому, як вони поступово розслабляються.

7. Музика. Прослуховування заспокійливої музики може допомогти дитині зосередитись. Навіть дуже маленькі діти можуть насолоджуватись класичною музикою, яка сприяє релаксації.

8. Медитативні техніки. Медитативні техніки – йога, наприклад, – розслабляють і розум, і тіло. Ось проста техніка, яку ваша дитина може використовувати як в домашніх умовах, так і у школі.

Коли дитина сидить на ліжку вдома чи за партою перед початком уроку, нехай вона покладе руки на коліна й закриє очі.

Наступний крок - повільні й рівномірні вдихи й видихи.

Кожний вдих і видих вважається як один рахунок, дитина повинна рівно дихати, принаймні до п'ятдесяти (у класі нехай спробує дихати до тридцяти).

Коли дитина оволодіє цією технікою, їй необхідно зосередитись і слухати своє дихання. Якщо в неї буде виходити, дитина почне відчувати себе більш спокійною й зосередженою.

Коли вона закінчить рахувати до п'ятдесяти, їй треба зробити дуже глибокий вдих, повільно видихнути й відкрити очі.

9. Обійми. Заохочуйте дитину, коли вона притискає до себе домашнього улюбленця або людину, яку любить. Така взаємодія знижує кров'яний тиск і зменшує кількість гормонів стресу.

10. Напруга пальців ніг. Напруга пальців ніг знімає напругу іншої частини тіла. Цю просту вправу слід повторювати по десять разів в одному підході.

Ляжте на спину й відчуйте пальці ніг.

За допомогою м'язів зігніть всі десять пальців ніг у напрямку обличчя й рахуйте до десяти.Розслабте пальці й порахуйте до десяти.

Виконуйте вправи разом. Багато з методів у цьому списку ефективні для людей будь-якого віку. Не соромтесь змінювати кожний з методів, щоби зробити їх придатними для віку вашої дитини, не втрачайте можливості брати участь самі. Зниження рівня напруги й релаксація батьків позитивно впливають на дитину.

Поради, щоб заспокоїти і захистити дитину

1. Ставте відкриті запитання та слухайте

Спочатку запропонуйте дитині обговорити проблему. Дізнайтеся, що саме діти вже знають, і дозвольте їм визначати напрямок розмови. Якщо діти ще маленькі й не чули про спалах, можливо, вам не потрібно піднімати це питання: просто нагадайте їм про хороші гігієнічні практики, не створюючи нових побоювань.

Переконайтеся, що ви в безпечному просторі. Нехай дитина скаже все, про що думає, не обмежуйте її у цьому. Допомогти почати розмову можуть малювання, розповіді й інші види діяльності.

Найголовніше — не применшуйте і не уникайте побоювань дітлахів. Визнавайте почуття дітей та запевняйте їх, що боятися — це природно. Покажіть, що ви слухаєте їх, приділяючи всю свою увагу. Давайте зрозуміти, що діти можуть поговорити з вами та своїми вчителями, коли захочуть.

2. Будьте чесні: поясніть правду словами, зрозумілими для дітей

Діти мають право на правдиву інформацію про те, що відбувається у світі. Але дорослі несуть відповідальність за те, щоб захистити їх від стресу. Використовуйте мову, відповідну віку, спостерігайте за реакцією і будьте чутливі до рівня тривоги дітей.

Якщо ви не можете відповісти на їхні запитання, не намагайтеся вигадати правильну відповідь. Використовуйте це як можливість разом ознайомитися з інформацією. Її чудовими джерелами є веб-сайти міжнародних організацій, наприклад, ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров’я. Поясніть, що деяка інформація в інтернеті не є точною і краще довіряти експертам.

3. Покажіть їм, як захистити себе та своїх друзів

Один із найкращих способів уберегти дітей від коронавірусу та інших захворювань — просто заохочувати їх регулярно мити руки. Це не повинно перетворитися на страшні розмови. Співайте разом з The Wiggles або виконайте цей танок, щоб зробити навчання цікавим.

Ви також можете показати дітям, як прикривати обличчя під час кашлю чи чхання згином ліктя, пояснити, що краще не перебувати надто близько до людей, у яких є ці симптоми, і попросити їх говорити вам, якщо вони починають відчувати, що у них лихоманка, кашель або ускладнене дихання.

4. Запевніть їх, що все буде добре

Коли ми бачимо безліч сюжетів, які непокоять усіх, на телебаченні чи в інтернеті, здається, що криза просто оточила. Діти можуть не розрізняти зображення на екрані та реальність навколо себе. Вони можуть вірити, що їм загрожує небезпека. Ви допоможете дітям впоратися зі стресом, граючи чи відпочиваючи з ними, коли у вас є змога. Дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу, наскільки це можливо, особливо перед сном, або допомагайте створювати новий розклад у нових умовах.

Якщо у вашому районі спалах захворювання, нагадайте своїм дітям, що вони, ймовірно, не підхоплять інфекцію, що більшість людей, які мають коронавірус, не хворіють тяжко, і що багато дорослих наполегливо працюють над тим, щоб зберегти вашу родину.

Якщо ваша дитина почувається погано, поясніть, що їй доведеться залишитися вдома або в лікарні, оскільки це безпечніше для неї та її друзів. Скажіть їй, що ви знаєте, що часом це важко (можливо, страшно чи нудно), але дотримання правил допоможе зберегти всіх у безпеці.

5. Перевірте, чи не відчувають вони стигму та чи вони її не поширюють

Спалах коронавірусу приніс численні повідомлення про расову дискримінацію у всьому світі, тому важливо переконатися, що ваші діти ані зазнають булінгу, ані сприяють йому.

Поясніть дітям, що коронавірус не має нічого спільного з тим, який хтось має вигляд, звідки походить чи якою мовою говорить. Якщо дітей обзивають або знущаються над ними в школі, вони повинні мати змогу безпечно розповісти про це дорослим, яким вони довіряють.

Нагадайте своїм дітям, що кожен і кожна має право бути в безпеці в школі. Знущання — це завжди неправильно, і всі ми повинні робити все, щоб добре ставитися та підтримувати одне одного.

6. Шукайте помічників

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному добрими вчинками.

Поділіться зокрема історіями медичних працівників, вчених і молодих людей, які працюють над тим, щоб зупинити спалах. Якщо діти знають, що співчутливі люди докладають зусиль для їхнього захисту, це заспокоює.

7. Дбайте про себе

Ви краще допоможете дітям, якщо піклуватиметеся про себе. Діти бачать, як ви реагуєте на новини. Тому для них важливо розуміти, що ви спокійні й не панікуєте.

Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе і зверніться до інших родин, друзів та людей у вашій громаді, яким ви довіряєте. Приділіть трохи часу заняттям, які допоможуть вам розслабитися та відновити сили.

8. Обережно закінчуйте розмови

Дітям важливо знати, що вони не залишаться на самоті з бідою. Коли ви завершуєте розмову про дражливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає.

Нагадайте дітям, що вони можуть у будь-який час поговорити з вами на будь-які інші теми, зокрема на складні. Нагадуйте, що ви піклуєтеся про них, слухаєте їх, і що вони можуть звернутися до вас завжди, коли занепокоєні.